ІСТИНА, ЯК ІДЕАЛ, ТА ІДОЛИ, ЩО ЇЇ СПОТВОРЮЮТЬ

«Що є істина?» Як часто ми ставимо це запитання перед собою або чуємо його від оточуючих нас людей! Хто не хоче насправді знати правди? За яких умов відкривається істина?

Істина в суто гносеологічному (пізнавальному) плані є відповідністю знання дійсності, адекватним відображенням об’єктивної реальності у свідомості людей. Так каже нам філософська наука.

Сутність проблеми істини полягає в можливості отримання об’єктивної істини, тобто такого змісту нашого знання, який не залежить від людини і людства. Іншими словами, йдеться про те, чи мають наші знання об’єктивний зміст, чи вони завершені, абсолютні, чи конкретні.

В Біблії немає дискусій про істину, які б нагадували ті, що виникають в колі  світських філософів.

Запитання Понтія Пилата: «Що є істина?» - відразу розвінчується як фактична втеча від істини або її неприйняття, яка саме так і постає перед прокуратором в образі Ісуса Христа. (Ів. 18:36-38).

«Ісус відповів: «Моє Царство не із світу цього. Якби із цього світу було Моє Царство, то служба Моя воювала б, щоб не виданий був Я юдеям. Та тепер Моє Царство не звідси»…Сказав же до нього Пилат: «Так Ти Цар?» Ісус відповів: «Сам ти кажеш, що Цар Я. Я на те родився, й на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду. І кожен, хто з правди, той чує Мій голос». Говорить до Нього Пилат: «Що є правда?».

Парадокс: скільки б не говорили відкрито правди, якою вона не була б очевидною, але багато людей відвертаються і шукають її в протилежному напрямі. Чому ж так?

Цікаво, що істина в Біблії наділена своєрідною активністю, вона пізнається, відкривається, здійснюється тощо. В Старому Заповіті використовується поняття «емет» для позначення реальності, яка вважається дійсністю і тому виступає істиною. Спільнокореневим словом до «емет» виступає «емуна», що означає віру, вірність, які, в свою чергу, знаходяться в тісному зв’язку з такими словами як милість, мир та справедливість.

В Новому Заповіті поняття істини (грецькою мовою "алетейя") означає дещо твердо встановлене і дійсно існуюче. Окрім цього, це означає також справедливість, правдивість, надійність, вірність, щирість, чесність, фактичний бік справи, реальність. Найважливішою біблійною істиною виступає реальність існування Бога, Ісуса Христа, Святого Духу і Євангелії.

Згідно Слова Божого, між істиною та реальністю існування Бога можна поставити знак тотожності. ІСТИНА = РЕАЛЬНІСТЬ БОГА. Бог в Своєму Слові та в Своїх діях, в здійсненні Своєї обіцянки завжди вірний та надійний. Між Сутністю Бога, з одного боку, і Божим Словом та ділом – з іншого, є повна та досконала узгодженість (2 Кор 1: 20).

«Скільки бо Божих обітниць, то в Ньому «Так», і в Ньому «Амінь», - Богові на славу через нас».

  1. Бог не може збрехати (3Цар 17:24; Пс. 18:10; 110:8; 118:86,151, 160; Мал. 2:6).  «Всі накази Його справедливі ,- вони кріпкі на вічні віки, вони зроблені вірністю і правотою» ( П.с 110:8)
  2. Свої заповіти Він обов’язково виконує  (Бут 24:27; Пс. 32:4; 88:3; 91:3; 99:5; 116:2; 118:90; Дан 4:34; Рим 15:8). «Бо щире Господнє слово, і кожен чин Його вірний!» (Пс. 32:4)
  3. Віруючий при всіх обставинах може розраховувати на Божу істину та вірність, в цьому і криється основа його спасіння (Пс. 35:6; 39:11; 90:4).

«Він пером Своїм вкриє тебе, і під крильми Його заховаєшся ти» (Пс. 90:4).

Варто зазаначити, що в Біблії часто в тексті сполучаються поняття Божої істини (емет) з Божою милістю (хесед). Той, хто довіряє Його Істині, тобто Йому, пізнає велику милість Господа  (Пс 39:11; 56:4,11; 60:8; 85:15; 137:2). «Справедливість Твою не ховав я в середині серця свого, про вірність Твою та спасіння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібранні» (Пс 39:11).

Не слід забувати, що істина завжди конкретна, тобто історично обумовлена і має певні межі прояву (за місцем, часом, умовами) та застосування. В конкретному трактуванні маємо: ІСТИНА = ІСУС ХРИСТОС. Істина, яка проявилась в постаті Христа, - це більш конкретне формулювання істини, ніж просто реальність існування Бога. Христос всією Свою сутністю та  Своїми вчинками відкрив досконалу, об’єктивну та абсолютну істину і здійснив її (Ів. 1:14,17). «І Слово стало тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однорожденого від Отця». «Закон бо через Мойсея був даний, а благодать та правда з’явилася через Ісуса Христа».

 В Ісусі Христі зафіксовано та уособлено весь Божий порятунок і вся Божа істина (Ів. 8:40; 14: 6).  «А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку Я чув від Бога…». «Я – дорога, і правда, і життя».

В Ньому здійснена і підтверджена  істина всіх обітниць порятунку, спасіння (2Кор 1: 20). Постать Христа подається як світла, піднесена, небесна, божественна реальність, що робить Божі об’явлення через Сина доступними для пізнання віруючих. Ісус, як свідок та уособлення істини,  протиставляється світу диявола з  його хибним викривленням правди. Таке протиставлення істини та її заперечення, як своєрідний прийом, відідграє велику роль для процесу пізнання людини. Дійсно, в дуже темну ніч зорі здаються ще більш яскравішими.

Воскреслий Христос трактує Свій подвиг як точне здійснення всього того, про що Бог говорив ще в Старому Заповіті (Лк. 24: 25-27).

В Біблії згадується ще одна важлива постать: це Дух Істини. Ісус Христос та Святий Дух – це не різні сорти істини, а одне й те саме дійсне, щоправда зі своїми характерними ознаками (властивостями). СВЯТИЙ ДУХ ЯК ДУХ ІСТИНИ. Бог продовжує справу порятунку людей від їхніх гріхів на землі через «Дух істини» (Ів. 14:17; 1Ів. 4:6; 5:6), Який  наставляє віруючих людей всій істині (Ів. 16:13).

«А коли прийде Він, Той дух правди, Він вас попровадить до цілої правди, бо не буде казати Сам від Себе, а що тільки почує, - казатиме, і що має настати, - звістить вам».

Оскільки лише Святий Дух, як Дух Істини, може зробити доступним та реальним для людей Божественне спасіння через Христа, то Ісус називає «хулу на Святого Духа» такою провиною, якій немає прощення, бо ця хула являє собою повну відмову від істини, а тут компромісу не може бути.

Ще одну рівність можна зустріти в Слові Божому:  ЄВАНГЕЛІЄ ПРО ІСУСА ХРИСТА = СЛОВО ІСТИНИ. Апостоли Павло та Іван нерідко характеризували Євангеліє як висновок всього того, що Христос подарував світові. Вони називали його «істиною» " (Рим 1:18), "істиною Христовою" (2Кор 11:10), "словом істини" (2Кор 6:7; Еф 1:13; Кол 1:5; 2Тим 2:15), "істиною Євангельською" (Гал 2:14), "цілою істиною" (Ів. 16:13).

Зверніть увагу, що істини без свого практичного вираження в праведності і святості не буває, бо тоді не буде всієї повноти та довершеності. Про це наголошують рекомендації та своєрідні заклики:  "покоріться істині" (Гал 5:7); "вірить істині" (2Фес 2:12); "через віру в істину" (ст. 13); "ходити в істині" (2 Ів. 4; 3 Ів. 3); "підперезати стегна свої істиною" (Еф 6:14); "освяти їх істиною Твоєю" (Ів. 17:17).

Що визначає істинність наших знань, «вимірює» їхню достовірність? Як установити, що вони не є помилкою чи оманою – навмисним викривленням істини? Це робить практика. Відоме твердження, що практика – це критерій істини.

Божа істина проявляється або стає очевидною там, де є люди «від істини» (Ів. 18:37), тобто там, де людина добровільно відкривається істині, сповідує її, «пізнає істину» (1 Тим. 4:3; Тит. 1:1). Аналогію можна зустріти в природі: денне сонячне світло сприймається світлочутливими фоторецепторами, призначеними для цього. Коли око не містить фоторецепторів, то світло сприйматися не буде, але це не може означати, що його взагалі не існує. Праведне життя, що значить бути відкритим і покірним істині, практична сторона справи буде основою пізнання істини, джерелом пізнання, рушійною силою процесу пізнання людини, кінцевою метою пізнання та критерієм істини. Той, хто живе в гріхах, не може прийти до пізнання істини, навіть коли він «все життя вчиться». Нове життя від Бога у всіх відношеннях є життям в істині (3Ів. 4;  Гал 2:14; 2Пет 2:2), яке звільняє віруючого він будь-якої демонстративної, нещирої праведності (1 Ів. 2:21; 3:18) і наділяє його здатністю коритися Богу (Ів. 4:23), служити (Еф 6:14) в Церкві, яка є утвердженням істини (1Тим 3:15).

Отже, істина є об’єктивною, абсолютною, досконалою, довершеною, достовірною, це своєрідний ідеал, що не потребує уточнення, доповнення, поглиблення.

Чи не випадково, що до слова «ідеал» за звучанням дуже схоже слово «ідол». В книзі Вихід 20:22-26 Бог звертається до єврейського народу з повчанням: «Отак скажеш до Ізраїлевих синів: ви бачили, що Я говорив з вами з небес. Не будете робити при Мені богів із срібла, і богів із золота не будете робити собі. Ти зробиш для Мене жертівника з землі, і будеш приносити на ньому свої цілопалення й свої мирні жертви, і дрібну худобу свою, і велику худобу свою. На кожному місці, де Я згадаю Ймення Своє, Я до тебе прийду й благословлю тебе. А коли зробиш Мені жертівника з каменів, то не будеш будувати його з обтесаних, бо ти підносив би над ним знаряддя своє, і занечистив би його».

Чому стоїть вимога будувати  жертівник з землі або необтесаного каміння? Як це людське знаряддя для обробітку каменю зробить жертівник нечистим? Істина у Бога, вона вже від самого початку завершена, об’єктивна, абсолютна, конкретна, досконала, тож вона не потребує  втручання людських цензорів та редакторів. Для багатьох людей Істина Євангелія здається примітивною, вульгарною та недостойною для їхньої уваги.  Здавалося б, просто земля, грубий природний камінь. Люди схильні «редагувати» навіть всесвітньо відомі шедеври, «обтесувати» їх в своїй голові та, зневажаючи в серці, створювати ідолів.

Цікавий погляд на причини виникнення хибного знання у свідомості людини висловив відомий філософ та вчений з християнським світоглядом Ф. Бекон (1561-1626). На його думку, формуванню істинного знання заважають «так звані ідоли»:

Актуальною його думка є й сьогодні, оскільки це підтверджується й історичним досвідом, і практикою нашого життя.

Покладаючись виключно на наші органів чуття (зір, слух, дотик), ми не завжди отримуємо сповна інформації, а іноді маємо й повне її викривлення. Доторкаючись взимку при низькій температурі до металевих об’єктів, нам здається, що вони іншої температури, ніж повітря навколо нас. Дивлячись на горизонт, нам і справді здається, що земля пласка, а не куляста. Дивлячись в небо, нам здається що Сонце обертається навколо Землі, а Місяць за розмірами більший за інші планети та зорі. Так виникають в нашій свідомості ідоли роду.

Освіта та виховання – це, зрозуміло, хороші цивілізаційні та культурні феномени, без яких важко уявити наше суспільство, прогрес в науці та техніці тощо. Їхню значимість неможна переоцінити. Але це тільки форма. Головне те,  що може проектуватися в свідомості людей та їхніх вчинках завдяки змістовному наповненню освіти. Згадайте «успішне» антигуманне виховання молоді Hitlerjugend, де плекався терор, насилля, нацизм, расизм та фашизм. Зокрема, в наш час в навчальних програмах зі  світової літератури вимагається вивчення творів поетів та письменників, що мали серйозні психічні розлади, нетрадиційну сексуальну орієнтацію, небезпечні згубні вчинки (наркоманія, алкоголізм), які завершували життя суїцидом. Невже не спантеличує нікого думка, що хворий розум не в змозі створити морально здорового художнього продукту і що це може бути небезпечним для підростаючого покоління. Завдяки недосконалій освіті та гуманістичному вихованню ми робимо безліч помилок, живемо в своїй «печері».

Некритичне ставлення до інформації  - це біда чи не кожної людини, при чому усіх часів та народів. Люди схильні до навіювання та до маніпуляції їхньою свідомістю. Ми схильні вірити всьому, що написано на продуктах харчування, крокуємо слідом за рекламою, підсаджуємося на гачок піартехнологів, а потім з часом здобуваємо глибоке розчарування. Так ми маємо справу з ідолами ринку.

Не менш розповсюдженим лихом у суспільстві виступає орієнтація на авторитетних людей. Зокрема, пригадайте найпомпезніших «корифеїв науки»  К.Маркса, Ф. Енгельса, М. Мічуріна та інших, через наукову та громадську діяльність яких не просто гальмувався розвиток та прогрес. А скільки релігійних християнських авторитетів засліплювали очі довірливим вірянам, закриваючи істину та правду! Жодна людина не може бути авторитетом, оскільки є недосконалою за своєю суттю і, звісно, не може володіти всією повнотою знань про світ.  Орієнтація на будь-які людські авторитети з часом може спровокувати злий жарт в вашому житті.

Фахівцям ломбарду, які працюють у сфері торгівлі коштовностями, в принципі, не обов’язково знати всі можливі форми фальсифікації з ювелірними виробами. Головне, щоб вони володіли міцними і якісними знаннями про справжні та достовірні коштовності. Так само вважають і фахівці з виявлення та вилучення фальшивих грошей. Справжня їхня професійна компетентність полягає в повних та точних знаннях про оригінальні банкноти, а не в володінні інформацією про галерею всіляких підробок. Так само стоїть справа і зі Словом Божим, де повнота та ясність його пізнання людиною може захистити від «вживання» підробки.

Пізнати істину одним розумом неможливо та недостатньо, справжнє пізнання відбувається ще за участі серця (Рим. 1: 18-25). Зле, кам’яне та жорстоке серце людини не може розгледіти істини, оскільки виникає духовна короткозорість або сліпота. «Бо гнів Божий з’являється з неба на всяку безбожність та неправду людей, що правду гамують неправдою, тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об’явив. Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила Й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання, бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце. Називаючи себе мудрими, вони потуманіли, і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів».

В дитячій художній літературі є цікава аналогія про викривлення істини. Пригадайте відому казку Х.-К. Андерсена «Снігова королева». Хлопчикові Каю потрапила в око скалка, яка проникла далі в серце, охолодивши його та зробивши його цинічним та злим, через що він почав бачити все в спотвореному вигляді. Так само зле та жорстоке серце здатне спотворювати дійсність, породжувати химер та потвор. Тоді людина сама підпадає під владу цих образів, відчуває себе залежною від них.

На жаль, більшість людей, маючи зір та слух, інші органи чуття, мозок, який інтерпретує інформацію, істини не в змозі осягнути. Бачать очі, чують вуха, але відсутнє сприймання. Це нагадує мені експеримент зі щукою, яка померла від голоду в акваріумі, де була для неї доступна їжа. Експеримент полягав в такому. В акваріум помістили велику щуку, яку годували дрібними рибками. Протягом декількох днів за її поведінкою спостерігали з відеокамери. Потім вчені змінили умови, встановивши скляний бар’єр між щукою та дрібними рибками. Кожного разу, коли щуці хотілося з’їсти рибку, їй приходилось наштовхуватись на скляну невидиму в воді перепону. Після ряду невдач, відчуваючи біль при ударі в скло, щука припинила робити спроби спіймати рибку. Вирішивши, що щука вже достатньо голодна, вчені прибрали скляну перегородку. Таким чином, перепони до дрібної рибки вже не було. Їжа тепер стала доступною для щуки. Проте, на загальний подив, щука не зробила жодної спроби спіймати хоча б одну рибку. Як же так, щука плавала в акваріумі, де було багато їжі, але не з’їла жодної рибки?! Врешті-решт, щука померла з голоду … в акваріумі, де було багато їжі! Їжа була в межах досягнення, але щука вперто «вірила» в її недосяжність. Скільки людей сьогодні знаходяться в подібній ситуації? Чи були ви в такій ситуації?

«Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, гріхи нам простить та очистить нас від неправди всякої» (1Ів.1:9). Тож пізнайте істину, визнайте Божий ідеал, зречіться всіляких ідолів, і це зробить вас вільними людьми.

  Зоя Кузьмик

В?е ?татьи рубрики "Жемчужины мудрости"