СУМІСТИТИ НЕСУМІСНЕ: МЕСІАНСЬКИЙ ЮДАЇЗМ

Від перекладача

Відверто кажучи, після публікації нашого друга Доброслава «Еволюція вірувань (за спіральною динамікою)» я сподівався на «продовження бенкету». Однак нових публікацій на тему спіральної динаміки поки що нема. Що ж, спробую підкинути дещо на заглиблення вже наявної публікації — на свій манер, звісно...

Описуючи «оранжеву парадигму», автор зазначеного вище матеріалу Валерій Пекар згадав реформаторський рух «плетені кіпи» та рава Авраама-Іцхака Кука. Однак до тієї ж таки помаранчевої парадигми можна віднести й інші, більш ранні реформаторські рухи в лоні юдаїзму: хасидизм і рух литваків.

Поряд з тим, наскільки я можу судити, в сучасному юдаїзмі присутня ще й така трансформаційна течія, що виводить його вже в зелену парадигму — сучасний месіанський юдаїзм. Так, звісно, це не «New Age». Та протягом багатьох століть християнство і юдаїзм не перетиналися жодним чином. Заборона ретельно підтримувалася з обох боків.

З єврейського боку, талмудична заборона на читання християнської духовної літератури діяла аж до початку ХХ століття. Якщо єврей хрестився, родичі ховали порожню труну в фальшивій могилі з його ім'ям на пам'ятнику, й відтоді людина вважалася «мертвою за життя». З християнського ж боку… Наприклад, за часів імператриці Анни Іоаннівни — влітку 1738 року в Санкт-Петербурзі були страчені через спалення відставний капітан-поручник Олександр Возніцин, який зрікся православ'я, та «зваблювач», який навернув його до юдаїзму — єврей-відкупник Борух Лейбов.

Втім, наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття в різних країнах почали виникати єврейські общини, в яких Ісус Христос шанувався як обіцяний єврейський Машиах (Месія). На відміну від «плетених кіп», литваків та хасидів, у месіанських євреїв нового часу були й залишаються серйозні проблеми через несприйняття їхнього світогляду. Втім, такі общини є… Про це і йдеться в запропонованому матеріалі.

picture-1


Витоки месіанського руху

Дорогі брати і сестри! Більше року ми зустрічаємося в нашій газеті на десятій сторінці, яка носить назву Ізраїль. І ця назва означає не тільки відродження держави, а й, насамперед, ім'я єврейського народу, чиє народження та існування — результат задуму Творця. Але на першій сторінці числа в анонсі рубрики ви можете побачити підзаголовок статті — «месіанський погляд». Вважаю, настав час розібратися і докладно поговорить про те, що таке «месіанський погляд», «месіанське рух», «месіанська община» — одним словом про все, що пов'язано з поняттям «месіанський». Поняття це походить від слова Месія (Машиах, івр.) і означає Спаситель. Перекладене на грецьку мову як Христос, слово це стало невід'ємною частиною імені Ісуса (Ієшуа) — Ісус Христос (Ієшуа га-Машиах).

Але якщо Машиах (Месія) — це Христос, то чому слово «месіанський» просто не перекладається, як християнський? Адже християнство, християни — все це похідні від імені Христос! Відповідь на це питання слід шукати в історії народу Ізраїлю, в історії євреїв.

Одкровення про Машиаха (Христа), як про Спасителя євреїв і всього світу, отримано, відповідно до єврейської духовної спадщини — Усної Тори, ще на Синаї. Пам'ятайте відповідь Петра (Шимона Кефи) на запитання Ієшуа: «… а ви за кого Мене маєте?». Петро (Шимон), відповідаючи, сказав: «Ти Христос (Машиах), Син Бога Живого» (Мат. 16:15-16). Те, що Ієшуа є Машиахом, Шимону було відкрито «Отцем,… сущим на небесах» (Мат. 16:17).

Але саме знання про Машиаха (Христа) було відомо навіть простому рибалці Шимону Кефі. І це знання було рясно поширене серед народу Ізраїлю. Й очікування приходу Машиаха — Спасителя тривало в Ізраїлі тисячоліття. Тому прихід Ієшуа, як Машиаха, був проблемою суто єврейською. І сам Ієшуа, кажучи: «Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого» (Мат. 15:24), відмінно знав, що порятунок людства залежить від духовного відродження євреїв. І принесений в жертву в Небесному Храмі, «жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується» (Євр. 10:14).

 picture-2

Так почалося духовне відродження дому Ізраїлю через дарування Руах га-Кодеш (Духа Святого) учням Ієшуа в свято Шавуот (П'ятидесятниці), як написано: «І щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися» (Дії 2:47). І не може викликати сумнівів той факт, що ці численні «додані» були євреями і церква, до якої «додавалися спасенні», була єврейським кагалом — громадою, що дістала згодом назву мішпаха — сім'я. Сприйняття євреями Ієшуа га-Машиаха, як свого Спасителя, не змінило їхнього віросповідання, а тільки надало йому ще більшої духовної висоти і завершеності. Й це віросповідання від Синая і до сьогоднішнього дня носить назву юдаїзм. Ті ж євреї, для яких Ієшуа став особистим Господом і Спасителем, стали сповідувати юдаїзм месіанський і сповідують досі. Для того, щоб рухатися далі в нашому дослідженні, нам необхідно розкрити деякі поняття.

Месіанський юдаїзм

Почнемо з месіанського юдаїзму. Не претендуючи на істину в останній інстанції, спробуємо дати визначення цього руху. Введемо поняття, які будуть максимально «працювати» на вирішення нашого завдання.

Юдаізм — релігія євреїв, заснована на етичному монотеїзмі, тобто вірі в Єдиного Бога, Який не тільки є Творцем всього, але і законодавцем всіх морально-етичних і матеріальних норм життя людства.

Єврей — член родового співтовариства (сім'ї), родоначальником якої є Яков (Ізраїль), син Іцхака, сина Авраама — першого єврея. Євреї отримали статус народу від Бога біля гори Синай. У єврейській родині від Синая і до наших днів є «прийомні» діти — прибульці (ґери) з інших народів. Вони такі ж євреї, як і нащадки Якова по плоті. Юдаїзм, як релігія, базується на єврейській духовній спадщині. Спадщина ця спочатку має дві складові: письмову — ТаНаХ (в біблійних переказах — Старий Заповіт) і усну — роз'яснення та постанови, що охоплюють всі без винятку аспекти життя євреїв.
Традиція усної передачі знання йде від Синая. Лише у другому столітті нашої ери, коли через розсіювання виникла реальна загроза втрати усного знання, почалися записування, впорядкування і кодифікація усної духовної спадщини євреїв. Це Єрусалимський і вавилонський Талмуд (Талмуд, івр. — Вивчення), і низка інших Книг.

Можна по-різному ставиться до Усної Тори (так євреї називають усну спадщину). Та історія показує, що відмова від цієї спадщини спричиняє сумні наслідки. Наприклад, єврейська секта караїмів (IX-XI ст. н.е.) і неєвреї самаряни. Перші — відмовившись, а другі — не прийнявши Усну Тору, майже повністю розчинилися серед інших народів. У зв'язку з цим виникає важливе питання.

А чи можливе взагалі існування євреїв, як народу, поза юдаїзмом? У другій заповіді Бог говорить: «Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене…» (Вих. 20:5). Чому Бог карає дітей тільки до третього і до четвертого покоління? Пам'ятаєте притчу Ієшуа (Лук. 13:6-9)? Там теж фігурує третій і четвертий рік для «виправлення» безплідної смоківниці. В чому річ? Історія переконливо доводить, що єврей поза юдаїзмом саме в третьому, максимум в четвертому поколінні перестає бути євреєм! І він підлягає Суду як нєєврей, а це інша «стаття». Так було завжди і всюди, в Єгипті й Вавилоні, в Афінах і Римі, в середньовічній Європі і в Російській імперії, зрештою, в Радянському Союзі. Відбувається це й зараз.

Отже, юдаїзм — це не тільки спосіб життя, але і засіб від зникнення євреїв як народу. Але юдаїзм — не музей і не книгосховище. Це живе дерево, вирощене Богом в Землі Ізраїлю з насіння Синайського Одкровення, подібне до оливкового дерева, що плодоносить шістсот років. Юдаїзму більше 3500 років. Він зростав у Вавилонському полоні, він пристосувався і пережив Грецію і Рим, у нього був Храм, і не було Храму, він втратив свою землю і знов отримав її від Бога. Сьогодні він інший, але все той же. Дві тисячі років тому духовна спадщина євреїв збагатилася Бріт Хадаша (Новим Завітом) — Доброю Новиною про Ієшуа, єврея з Назарета, Якого ми прийняли всім своїм серцем, як Машиаха (Месію, Христа), Спасителя світу, Мемру Адоная (Слово Господа) і Його Шехіну (Славу) — і це теж юдаїзм (подобається це комусь чи ні).

Звідси визначення: месіанський юдаїзм — це одна з численних форм юдаїзму, що виникла в Єрусалимі дві тисячі років тому і заснована на єврейській духовній спадщині в її живій повноті. Все інше — деталі.

Трохи історії

Месіанський рух почався з утворення послідовниками Ієшуа Месії першої громади (кагалу) в Єрусалимі на святі Шавуот (П'ятидесятниці). Першими месіанськими вірянами були Його учні — талмідім. Ця громада, поза сумнівом, проявляла себе по-єврейськи і в той час діяльність її розглядалася як один із напрямів юдаїзму. Лідером цієї громади вважався Яков — рідний брат Ієшуа. Члени цієї громади вели ревний єврейський спосіб життя і розглядали свою віру в Ієшуа як цілком узгоджену з цим способом життя.

Після падіння і руйнування Єрусалиму в 70 році н.е. месіанські євреї втекли до м.Пелли (існує думка, що вони вчинили це через слова Ієшуа, записані в Лук. 21:20-24 про неминуче знищення Єрусалиму). Звідти звістка про Месію прийшла до євреїв в діаспорі й язичників у всьому світі.

Після руйнування Храму в юдаїзмі поступово перестали відігравати роль садукеї та єсеї. Роль духовних керманичів юаїзму закріпилася за фарисеями. Юдаїзм реформувався в синагогальний, равіністичниій. Тоді вивчення Тори, виховання моральності через добрі справи і «жертву вуст» — обов'язкову, тричі на день молитву, замінили Храмове служіння. У цей період реформ євреї-назаряни (месіанські євреї) залишаються органічно пов'язаними з юдаїзмом. Сліди впливу месіанської символіки ми й сьогодні можемо зустріти в сучасному юдаїзмі у вигляді, наприклад, афікоману в Великодній Агаді (афікоман — шматочок маци, який їдять після завершення великодньої трапези).

 picture-3

Відносини між двома течіями юдаїзму різко загострилися після повстання Бар-Кохби, якого частина євреїв за об'явленням рабі Аківи (єврейського мудреця і вчителі) визнала Месією. Месіанські ж євреї, маючи Месією Ієшуа, відмовилися їх підтримувати. Месіанський юдаїзм проіснував до п'ятого столітті н.е., а потім занепав.

Цьому є причини, що криються в історії Церкви, яка розглядала месіанських вірян як єретиків, оскільки вони продовжували поклонятися в єврейському стилі, зберігаючи свою єврейську індивідуальність, що не вкладалося у визначені Нікейським собором (325 р. н.е.) церковні постулати. Сила Церкви і її вплив в той час змусили месіанських вірян приєднатися до зростаючої язичницької церкви і згаснути як рух. Це сталося через страшні гоніння, що змусили євреїв розсіятися по всьому світу і поєднуватися з традиційними Церквами країн, в яких вони знайшли собі притулок.

Месіанський юдаїзм відправився у вигнання до кінця ХІХ і початку ХХ століття, тобто до часу, коли в християнській і єврейській спільнотах запанував клімат плюралізму і терпимості. Коли цей час настав, спочатку в Англії (1866 р.), потім в Америці (1915 р.), а ще раніше в Росії (1882 р.), почали відновлювати месіанські общини і союзи. Цей процес вже не припинявся, він дещо сповільнився і навіть завмер в період ІІ світової війни, особливо в країнах, охоплених цією війною (Німеччина, Франція, Італія, Іспанія, Польща, Росія тощо). Коли виникла Держава Ізраїль, там теж відродився месіанське рух. З 1970-х років ХХ століття відбувається посилене зростання цього руху. За деякими джерелами, в світі нині налічується близько 150 месіанських громад в різних країнах світу — США, Англії, Німеччині, Латинській Америці, Голландії, Бельгії, Фінляндії, Росії, країнах СНД і в багатьох інших, приблизно 30 з яких знаходяться безпосередньо в державі Ізраїль.

Після ІІ світової війни в християнському світі дедалі більше стали розуміти, що юдаїзм потрібен християнству «живим», що у євреїв не просто є свій відмінний від християн шлях, але що «відмінність» цього шляху є гарантом життєвості самого християнства. У церкві дедалі більше стали відчувати, що обидві релігії виграють, коли вони зберігають свої відносні відмінності, й обидві втрачають, коли приходять до єдиного «християнського знаменника». Католицька церква, яка зберегла місіонерство щодо язичників і мусульман, скасувала його щодо євреїв. Те саме стосується і протестантів. Всесвітній християнський місіонерський альянс, до якого входять всі провідні протестантські церкви, діє у всіх країнах світу, включно з країнами ісламу, але в Ізраїлі діяльність цієї організації зведена лише до символічного представництва. Католицький теолог Джон Павліковський (США) пише у зв'язку з цим: «На даному етапі релігійної історії християнам необхідно визнати, що юдаїзм продовжує відігравати унікальну, виняткову роль у всеохопному процесі порятунку людства… Справжній діалог між юдаїзмом і християнством, реальне теологічне осмислення їхніх відносин можуть початися тільки з чіткого усвідомлення відмінностей між двома релігіями». 

У наміченому діалозі між юдаїзмом і християнством неоціненну роль відіграють єврейські месіанські громади. Вони є тим мостом, який покликаний з'єднати те, що було так трагічно роз'єднано.

Автор — Берл Міньковський

Переклав Тимур Литовченко


Джерело матеріалу:
Церква християн «Дім милосердя»

В?е ?татьи рубрики "Жемчужины мудрости"